자랑
[чхаран]
誇
У нас обов’язково повинні бути три предмети гордості: по-перше, гордість за історію, за наше минуле; далі – гордість за сьогодення; і останнє – гордість за майбутнє.
Людині властиво пишатися своїми добрими предками. Чому? Тому що їхня спадщина передається нащадкам. Усі наші предки підштовхують нас і пишаються нами. Що більше у людини добрих предків, то більше вона отримує елементів добра. Ми не можемо жити відокремлено від свого минулого. А наші вчинки впливають на наших нащадків.
Зазвичай у бесіді нікого не надихає говорити довго про себе. Водночас у розмові про своїх коханих наша гордість буде нескінченною. Найвищою гордістю і радістю чоловіка має бути його дружина. Чоловік не повинен пишатися собою, а повинен пишатися своєю дружиною і дітьми. Дружина повністю забуває про себе, пишаючись своїм чоловіком і дітьми. А діти пишаються своїми батьками. Ось яким Творець хоче бачити наше суспільство.
Батьки бажають пишатися малюнками своїх дітей, адже їхні діти малюють їх самих. Так само і Творець хоче пишатися Своїми синами та доньками. Коли ми говоримо про любов, це має бути так, наче нас немає, наче ми забули про себе, і в цьому сутність істинної любові. Якщо в нашому житті буде така любов, ми зможемо пишатися собою перед Богом, перед минулим, сьогоденням і майбутнім.