Йосип, син Рахілі, прокладаючи шлях відкуплення, мав утвердитися в положенні Авеля й увійти до Єгипту.
Брати посадили його в колодязь, бажаючи вбити, але потім вирішили продати в рабство, і він вирушив до Єгипту. Дружина господаря, якого звали Потіфар, спробувала його спокусити, проте він не піддався її чарам і за це опинився у в’язниці. Сидячи у в’язниці й чекаючи страти, він розтлумачив сон фараона і був зведений у ранг верховного міністра Єгипту. Чи міг Йосип у такому відчайдушному й гіркому становищі хоча б припустити, що йому так неймовірно пощастить? Однак завдяки цим подіям у нього з’явилася можливість урятувати ізраїльтян. Хто знав, що все так обернеться?
Йосип зміг до 30 років досягнути становища другої людини після фараона і став свідком виконання пророцтва, даного йому Богом уві сні ще в дитинстві (Бут. 37:5-11). Спочатку зведені Йосипові брати, сини Лії, прийшли в Єгипет і вклонилися йому. Потім за ними пішли всі діти Якова і, зрештою, привели до Єгипту свого батька. Так сім’я Якова почала шлях відкуплення, щоб прийняти Месію на національному рівні.
Мабуть, Йосип відчув біль, побачивши братів, які прибули до Єгипту, щоб купити зерна. Це були вороги, які кілька років тому робили замах на його життя. Однак вони, як і раніше, залишалися його братами, кровно спорідненими; до того, вони дбали про його батьків усі ті роки, поки він жив на чужині. І, нарешті, його батьки їх любили. Подумавши про це, Йосип взяв і пробачив їх. Він зміг пробачити братам, тому що, попри вчинене ними зло, він цінував їхню турботу про батьків за його відсутності.
Йосип страждав у Єгипті з волі Бога, оскільки Бог планував за допомогою Йосипа забезпечити майбутнє Ізраїлю.
Ми теж у чомусь подібні до Йосипа. Нам судилося терпіти погане ставлення, попри наші прагнення врятувати країну та світ. Тому ми повинні сповнитися рішучості страждати заради виконання Божої волі та відновити людство ціною свого життя та всього, що маємо.
Як і в Йосипа, у нас є вороги, однак у нас немає іншого вибору, крім як пробачити їх, адже всі вони діти нашого Батька, Бога. Ми прощаємо їх заради Бога, бо віримо в Нього.