Через приблизно 800 років, як нащадки Авраама увійшли до Єгипту, Бог наказав пророку Самуїлу помазати Саула на царювання, і той став першим царем Ізраїлю.
Цар Саул зійшов на престол після того, як ізраїльтяни відновили 400 років рабства в Єгипті, пройшовши 400-річний період правління суддів. Протягом свого 40-річного правління Саул мав створити основу довіри, відновивши 40 років, проведених Мойсеєм у палаці фараона. Після цього Саул мав побудувати храм. Однак він зневірився.
У Біблії говориться, що Бог наказав ізраїльтянам знищити сім ханаанських племен. Коли Саул не послухався Його, залишивши в живих деяких з амаликитян та їхню худобу, Бог суворо покарав його (1 Цар. 15:18-23).
Цар Саул мав здійснити горизонтальне відновлення відкупленням 40-денного періоду посту Мойсея, який служив відновленню Слова, яке Бог написав на кам’яних скрижалях. Для цього Саул мав побудувати храм протягом свого 40-річного правління.
Якби Саул збудував храм як образ Месії й прославив його, і якби обраний народ Ізраїлю, ставши на цю основу, проявив абсолютну слухняність своєму царю, прославляючи храм, було б закладено субстанційну основу. В цьому випадку основа для Месії була б створена на той час. Однак цар Саул повстав проти Божих наказів, явлених пророком Самуїлом (1 Цар. 15:1-23), і втратив можливість побудувати храм. Тому він опинився на положенні Мойсея, який зазнав невдачі на першому шляху відновлення Ханаана.
Бог, побачивши зневіру царя Саула, покаявся, що зробив його царем (1 Цар. 15:11). Ці вірші підтверджують, що зло виникло не тому, що воно було зумовлено Богом, а тому, що люди не впоралися зі своєю відповідальністю та опинилися під владою сатани.
Подібно до того, як воля Бога, передана Аврааму, відбулася через Ісака та Якова, Божа воля зведення храму царем Саулом була здійснена за часів царя Соломона, після того, як минуло правління царя Давида.