Широка душа

Є те, що ми можемо побачити, і те, що ми побачити не можемо. Любов, життя, ідеали чи думки, совість або душа – все це ми побачити не можемо. Чи справді в нас є душа?

Ми здатні бачити щось живе, але не здатні побачити життя, тим більше любов. Чи можемо ми побачити особисті якості або характер? Хоча ми й не бачимо життя, проте ми відчуваємо його енергію, коли воно до нас приходить. Ми не здатні побачити любов, але ми можемо бачити прояв любові.

У кожного з нас є власне розуміння прекрасного. Відчуваючи, що ми поступаємося красою своєї душі іншим людям, десь усередині ми почуватимемося погано. Але якщо ми вважаємо свою душу прекрасною, ми не будемо відчувати вади.

Коли ми чуємо слово “зовні”, ми відразу починаємо думати про те, що “всередині”, тобто ближче до “мене”. Що ж буде найкращим стосовно мене як особистості, зсередини? Навіть такі речі, як любов, відносні, тому що вимагають наявності двох людей. Перебуваючи на самоті, ми не знаємо, є у нас любов, чи ні. Але що суто особисте у нас є?

Є речі, які ми не в змозі змінити, проте можемо змінювати внутрішнє за власним бажанням. Наша душа може бути такою ж великою, як океан; але може бути й такою вузькою, що в неї насилу протиснеться хоч щось, – таку людину ніяк не назвати хорошою.

Що ж тоді можна вважати найкращим? Це велика і прекрасна душа. Що ми повинні робити, щоб зростити таку душу? Якщо ми просто сидимо в комфорті й нічого не робимо, наша душа все більше стає вузькою. Якщо ми когось ненавидимо, у цей момент наша душа стає потворною.

Коли ми говоримо, що душа велика, це означає, що вона має здатність витримувати речі, які їй не подобаються, доти, доки ситуація не зміниться. Також, з такою душею ми можемо проявляти великодушність і розуміння до речей дурних і навіть поганих, намагаючись побачити в них щось хороше.