За часів Соломона нарешті було закладено основу віри, а також збудовано храм. Цар Саул був у положенні Авраама. Подібно до того, як воля Бога, передана Аврааму, відбулася через Ісака та Якова, Божа воля зведення храму царем Саулом була здійснена за часів царя Соломона, після того, як минуло правління царя Давида.
Але оскільки цар Соломон чинив перелюб зі своїми численними дружинами-язичницями, він втратив положення Авеля в субстанціальному приношенні, внаслідок чого Ізраїль втратив можливість закласти субстанціальну основу. Отже, створення основи для Месії під час єдиного царства також скінчилося невдачею. Оскільки цар Соломон поклонявся чужим богам, яких шанували його дружини (3 Цар. 11:5-9), після його смерті єдине царство розпалося, проіснувавши протягом правління трьох царів. У період єдиного царства через гріх царя Соломона ідеал храму було знищено сатаною.
Якби цар Соломон, який мав блискучий дар політика, наслідував Божу волю до кінця, він би об’єднав народи Близького Сходу й асимілював єгипетську, мінойську та месопотамську цивілізації. Він зміг би досягти світового панування, забезпечивши основу для приходу Месії та його володарювання на землі. Однак Соломон став поклонятися ідолам, і Богові довелося розпочати промисел руйнування створеного Ним у муках монархічного суспільства.