За часів, коли Мойсей жив у палаці в розкоші та достатку, його життя не було безтурботним та легковажним. Його виховувала няня, яка насправді була його матір’ю, хоч ніхто про це не знав. Вона таємно прищепила йому свідомість приналежності до обраного народу та почуття гордості за це. Попри красу життя у палаці, Мойсей зберіг непохитну вірність і відданість народу Ізраїлю. Навіть коли він їв, одягався чи спав, усі його думки були про ізраїльтян.
Провівши 40 років у палаці фараона, Мойсей відкинув славу та багатство, відмовившись від мирського життя. Він був готовий пожертвувати своїм життям заради свого народу.
Завдання Мойсея було врятувати Ізраїль, попри небезпеку. Коли Мойсей став свідком несправедливості стосовно обраного народу, його охопив нестримний гнів, і він забив єгиптянина до смерті. Любов Мойсея до ізраїльтян і справедливе обурення стосовно єгиптянина спонукали його до дії. Цей вчинок не йшов всупереч із провиденційною волею Бога.
Вбивши єгиптянина, Мойсей взяв відповідальність за ізраїльтян та їхню долю. У порівнянні з гріхом єгиптян, які поневолили ізраїльський народ, вчинок Мойсея був набагато менш серйозним. Мойсей піклувався про ізраїльтян найбільше, тому Бог вибрав його для того, щоб він очолив народ.
Однак ізраїльтяни не зрозуміли Мойсея і розповіли всім про вбивство єгиптянина. Тому, знаючи, що його діяння буде розкрито, Мойсей змушений був бігти до Мадіамської пустелі, де він провів 40 років.
Оселившись у Мадіамській пустелі, Мойсей забув про славні дні розкоші, коли дочка фараона забезпечувала його всім, чого б він не захотів. Мойсей став безіменним пастухом, одягнувся в одежу з вовни й почав переганяти стада овець з одного місця на інше. Однак, дивлячись на стадо, що пасеться, він сумував за Ханааном – землю, яка була обіцяна Аврааму, його далекому предку.
Мойсей з відчаєм волав до Небес і переконував Бога, що хоч він зараз просто пасе овець, одного разу він поведе свій народ, наче отару овець, у ханаанську землю.
Бачачи, як ізраїльтяни страждають під жорстоким єгипетським гнітом, Мойсей відчував такий душевний біль, наче його кістки стиралися в порошок. Він волав до Небес: «Єгово! Прошу Тебе від імені свого народу – пожалій людей!». Завдяки такому відношенню Мойсея Бог вибрав його вождем, щоб той вивів народ із Єгипту. Саме цьому на вигляд непоказному пастуху, що блукав Мадіамською пустелею, Бог довірив заснування цілого роду, що почався з прабатьків, і тим самим зробив його представником свого народу.
Оскільки Мойсей витримав тягар життя в Мадіамській пустелі, зберігши непохитну рішучість виконати Божу волю, ізраїльтяни, які самі страждали під гнітом тяжкої неволі, змогли об’єднатися з ним. Тому Бог зміг здійснювати Своє провидіння через Мойсея як вождя.
Хоч би що Мойсей робив, його вчинки були сміливими й часом ризикованими. Все, з чим він стикався у житті, вся його боротьба виходила за межі реальності.
Оскільки Мойсей вирушив до палацу фараона за вказівкою Бога, можна було припустити, що Бог благословив його та взяв під захист. Однак Бог, навпаки, перегородив йому шлях і спробував вбити. Чому Бог намагався перешкодити Мойсеєві та вбити його? Адже ця людина взагалі виконувала Його вказівки! Цей момент дуже важко зрозуміти.
Здоровий глузд підказує нам, що якщо Бог перегороджує комусь шлях, йому нізащо не пройти. Однак Мойсей був сповнений рішучості і горів бажанням здійснити Божу волю навіть із ризиком для життя. Тому він подолав це випробування, надіслане Богом і сатаною. Мойсей, який твердо вірив у Всевишнього Бога, мав неприборканий характер і був революціонером всесвітнього масштабу, рівних якому не було за всю історію. Маючи таку переконаність, Мойсей вирушив до палацу фараона, щоб зробити десять чудес.
Виняткова віра допомагала Мойсеєві витримувати будь-який опір і не здаватися. Тому він зміг вивести з Єгипту 600 тисяч ізраїльтян. Дивлячись на життя Мойсея, ми бачимо, що все воно схоже на надзвичайно ризиковану пригоду.
Мойсей знав Бога і ставився до Нього як до Батька. Тому він відчував, що несе відповідальність за те, щоб втішити від скорботи й смутку Боже серце. Заради цього він навіть був готовий поститися 40 днів. Протягом 40 днів Мойсей усією душею закликав до Бога і на цій підставі зміг отримати Слово Бога, яке воскресило ізраїльтян.
Здобуття Десяти заповідей стало радісною подією. Однак ізраїльтяни навіть не здогадувалися, що заради цієї радості хтось страждав та жертвував собою. Якби 600 000 ізраїльтян дізналися про це, вони не пропали б у пустелі. Якби вони продемонстрували хоча б подобу віри Мойсея, стали дотримуватися Десяти заповідей і змогли пожертвувати собою задля полегшення гіркої долі Бога, у такому разі вони не пропали б у пустелі через кілька місяців.
Коли Мойсей дав ізраїльтянам Закон, він розповів їм про Бога влади, могутності та суду, а не про Бога любові. Він зробив це для того, щоб захистити та виховати їх відповідно до Закону як Небесний народ. Він хотів привести їх у землі Ханаана, де течуть молоко та мед, і таким чином здійснити волю Бога щодо відновлення.
Мойсей ніколи не діяв на свій розсуд. Він не робив нічого, перш не порадившись із Богом, чи то важливими стратегічними рішеннями, чи побутовими дрібницями. Дотримуючись цього правила, Мойсей зміг потрапити до палацу фараона, створити чудеса і наслати десять єгипетських страт, а потім вивести ізраїльтян з Єгипту до пустелі.
Опинившись у повній небезпеці пустелі, ізраїльтяни мали об’єднатися з Мойсеєм. Життя в пустелі й пов’язані з нею поневіряння не повинні були відлякати їх. Вони мали діяти в єдності з Мойсеєм, який звільнив їх з рабства і вів у Ханаан. Вони не мали права сперечатися з ним чи сумніватися у ньому. Однак вони не об’єдналися з Мойсеєм, відхилилися від Божої дороги й загинули.
Чому ізраїльтяни загинули у пустелі? Вони не знали про внутрішню посвячення Мойсея, їхнього вождя, який постійно закликав до Бога заради їхнього блага. До того ж вони не розуміли, скільки страждань і суворих випробувань довелося заради них зазнати Мойсею з того дня, як він врятував їх з Єгипту, і протягом багатьох років поневірянь по пустелі. В результаті вони відокремилися від Мойсея і врешті-решт загинули в пустелі.
Блукаючи пустелею, вони не змогли б вижити, якби не йшли за Мойсеєм. Однак коли вони досягли річки Йордан, Мойсей сказав їм йти вперед, а сам залишився позаду. Він із хвилюванням спостерігав, як вони нетерпляче переправляються через річку і прямують до Ханаана, проте сам залишився на березі. Чи скаржився він: “Як ви могли так вчинити – кинути мене тут, а самі переправитися на той берег?” Ні, він лише відчував приблизно таке: “Нічого страшного, якщо я помру тут. Ви, мої діти, повинні піти й заселити цю землю, благословенні Богом навіки». Він підняв вгору обидві руки й помолився: «Бог, поглянь на цей ізраїльський народ – ці люди сміливіші й відважніші за мене. Будь ласка, захисти їх і даруй їм найсвітліше майбутнє!».
Протягом усієї історії віруючі, читаючи Біблійні записи про Мойсея, думали, що в них описується лише життя Мойсея та історія Ізраїлю. Насправді ж у цих описах Бог хотів розкрити певні секрети провидіння відновлення. Мойсей йшов шляхом, який став зразком, або шляхом формулою. Все, що пройшов Мойсей на шляху національного відновлення Ханаана, стало взірцем для шляху Ісуса.